Навчальні матеріали

Цифровий фотоапарат

Принцип дії цифрової фотокамери

Фотографія насамперед пов’язана зі світлом. Розглянемо малюнок. Світло від сонця або штучного джерела (1) спочатку відбивається від сцени, яка знаходиться перед об’єктивом фотокамери, а потім проходить через об’єктив (2) і, якщо він є, затвор (7) (про затвори ви дізнаєтеся трохи пізніше в цій темі) до задньої стінки корпусу камери – на матрицю (сенсор) (8). У дзеркальній фотокамері (DSLR), до натискання на кнопку спуску затвора, світло, яке відбиває дзеркало (3), проходить через призму (4) і потрапляє в видошукач (5). При зйомці дзеркало піднімається і світло потрапляє на матрицю, як в компактній камері. У деяких дзеркальних камерах Sony дзеркало нерухоме, напівпрозоре (SLT камери).

Цей процес аналогічний проходженню світла через кришталик ока до колбочок і паличок, розташованих на задній стінці ока, а також до зорових нервів. Коли ж світло досягає задньої стінки корпусу фотокамери, він потрапляє на чутливий елемент (датчик зображення), який перетворює світло в електричну напругу. Потім отримана таким чином інформація обробляється процесором для виключення перешкод, розрахунку значень кольору, формування файлу даних зображення і запису цього файлу на носій інформації (карту для зберігання цифрових зображень). Після цього фотокамера готується до експонування наступного зображення.

Весь цей процес, протягом якого величезна кількість інформації обробляється і записується на носій, відбувається досить швидко.

Основні елементи, з яких складається цифрова фотокамера

• 

  Об’єктивОб’єктив фотокамери є дуже складною конструкцію. Як правило, він складається з цілого ряду скляних лінз, які заломлюють і фокусують світло, що надходить в об’єктив. Завдяки цьому збільшується зображення сцени, яка знімається, і здійснюється фокусування на конкретній точці.

• Видошукач і екран рідко-кристалічного зображення (РКЗ)Видошукач дозволяє бачити зображення в момент його зйомки і деякі з параметрів зйомки, і має вигляд невеликого вікна, в яке спостерігається сцена зйомки. З його допомогою уточнюється композиція безпосередньо перед зйомкою.

  

  Екран РКЗ забезпечує попередній перегляд знімків перед їх отриманням, а також подальший перегляд і аналіз щойно зроблених кадрів щодо правильності встановленої експозиції і композиції або для показу їх оточуючим. Крім того, на екрані РКЗ можуть бути переглянуті будь-які зроблені раніше знімки.

  У цифрових фотокамерах екран РКЗ також може виконувати функцію видошукача. Замість того, щоб підносити фотокамеру до ока для створення композиції сцени, що знімається, підготувати її до зйомки можна в будь-якому положенні, спостерігаючи на екрані РКЗ зображення ще до того, як воно буде зафіксовано. Один з недоліків екранів РКЗ полягає у високому споживанні енергії від батареї живлення фотокамери. Крім того, переглядати зображення на екрані РКЗ в сонячний день на вулиці практично неможливо.

  Незважаючи на всі перераховані вище переваги екрану РКЗ, в цифровому фотоапараті іноді корисним виявляється і видошукач. Зокрема, коли заряд батареї живлення майже вичерпано і недоцільно витрачати дорогоцінну енергію на живлення екрану РКЗ. У будь-якому разі, видошукач як і раніше служить зручною альтернативою екрану РКЗ при створенні композиції фотографії. Що стосується дзеркальних цифрових фотокамер, то видошукач і екран РКЗ показують одне і те саме зображення, оскільки в цьому випадку для проеціювання зображення з об’єктива в видошукач використовуються дзеркала. У компактних цифрових фотокамерах видошукач служить в якості простого вікна, в яке видно сцену зйомки, а не зображення, яке відбивається через об’єктив для попереднього перегляду. Але, оскільки видошукач знаходиться не в тому місці де й об’єктив, перспектива, яка спостерігається в нього, виявляється дещо іншою.

• ЗатворЗатвор являє собою складний механізм, який точно керує тривалістю проходження світла через об’єктив до плівки або цифрового чутливого елемента, розташованого на задній стінці корпусу фотокамери.

  У цифровому фотоапараті затвор в традиційному сенсі може і не знадобитися, це залежить від типу використовуваного датчика зображення. Так як датчик зображення цифрової фотокамери є електронним приладом, а не світлочутливою хімічною речовиною, він може вмикатися або вимикатися електронними засобами. Отже, необхідність наявності механічного затвору, який керує надходженням світла в фотокамеру, відпадає. Проте, для деяких типів фотокамер затвор все ж таки потрібен, хоча в багатьох моделях цифрових фотокамер механічний затвор не застосовується.

  Незалежно від наявності або відсутності механічного затвору, в цифровому фотоапараті. як і раніше, необхідний механізм для керування експонуванням зображення, а також кнопка спуску затвора. При натисканні кнопки спуску затвора активізується цілий ряд дій, які приводять у результаті до отримання остаточного зображення. Перш за все, необхідно зарядити датчик зображення, щоб підготувати його до сприйняття світла з об’єктиву.

• Кнопки для настройки фотокамери

  

  На корпусі камери є безліч кнопок, важелів, дисків, призначення яких найкраще описано в інструкції до фотокамери. Більшість з них служать для підготовки фотокамери до зйомки, її налаштування і, безпосередньо, зйомки.

  До них відносяться: установка режиму автоматичного фокусування, вибір відповідного балансу білого для забезпечення правильної передачі кольорів сцени зйомки в залежності від виду освітлення, яке використовується, вибір режиму експозиції і т.д.

• Датчик зображення

  

  Датчик зображення складається з мільйонів окремих світлочутливих пікселів. У цих пікселях, по суті, виконується перетворення світла в електричну напругу.

  Незважаючи на те, що цифрові фотокамери дозволяють робити багатобарвні знімки, їх датчики зображення не сприймають колір. Вони здатні реагувати тільки на відносну яскравість сцени. Для обмеження спектра світла, на який реагує кожен піксель датчика зображення, застосовуються спеціальні кольорові світлофільтри. Таким чином, в кожному пікселі може бути зареєстрований тільки один з трьох основних кольорів (червоний, зелений або синій), які необхідні для визначення остаточного кольору пікселя. А для визначення значень двох інших основних кольорів кожного пікселя застосовується інтерполяція кольору.

• Вбудований спалах

  

  Вбудований спалах є в більшості моделей цифрових фотокамер. Безумовно, це дуже зручно, оскільки світла в навколишніх умовах часто не вистачає. З іншого боку, спалахи, вбудовані в більшість фотокамер, далеко не завжди виявляються практичними. Почасти це пов’язано з відсутністю контролю вбудованого спалаху. Адже в більшості моделей цифрових фотокамер не можна регулювати потужність вбудованого спалаху, і тому, при оцінці рівня освітлення, доводиться повністю покладатися на фотокамеру.

  Неможливість регулювати потужність і положення вбудованого спалаху перетворюється на серйозну перешкоду при зйомці об’єктів, розташованих близько до фотокамери. В цьому випадку спалах занадто сильно висвітлює сцену, а зображення виходить надмірно контрастним. Через те, що вбудований спалах знаходиться дуже близько до об’єктиву, на знімках часто виникає ефект «червоних очей». Для установки на фотокамеру зовнішнього спалаху та іншого необхідного обладнання (видошукача при його відсутності в камері, мікрофону і т.д.) служить роз’єм “гарячий башмак”.

• 

  Носії цифрової інформаціїУ цифровому фотоапараті кожне зафіксоване зображення записується на карту-носій цифрової інформації. В якійсь мірі ця карта замінює плівку (і тому іноді називається цифровою плівкою), однак у неї є свої особливості.

  Носії цифрової інформації бувають найрізноматнініших форм і розмірів: від формату книги до величини пластинки жувальної гумки і навіть менше. А в деяких пристріях навіть є можливість використання декількох типів носіїв, яка надає додаткові зручності.

• Живлення цифрового фотоапарату

  

  

  Як джерело живлення в цифрових фотоапаратах найбільш часто застосовуються акумуляторні елементи – акумулятори. За розмірами корпусу елементи поділяються на кілька типів. У цифровій знімальній техніці застосовуються елементи формату ААА і АА (кажучи простіше “найтонші” і “тонкі батарейки”) або є фірмовий, не сумісний з камерами інших виробників, конструктив. Розміщуються елементи живлення в спеціальному відсіку камери.

  У дзеркальних і деяких фотокамерах зі змінною оптикою застосовуються батарейні блоки, де розміщені кілька акумуляторів, використання яких значно збільшує час автономної роботи фотоапарата.

Класифікація цифрових фотоапаратів

Дзеркальні фотоапарати. 
Дзеркальними вони називаються через те, що візування в них здійснюється через оптичний видошукач, який має в своїй конструкції дзеркало. Така конструкція зумовила відносно великі габарити і високу вартість камер даного типу. Однак тут є і очевидні плюси – це змінні об’єктиви і велика матриця, як правило, порівнянна за розмірами зі стандартним плівковим кадром 24х36 мм, або вдвічі менше в камерах формату APS-C. Велика матриця дозволяє знімати з високою чутливістю (вона вимірюється в одиницях ISO), тому дзеркальний фотоапарат може стати оптимальним варіантом для зйомки при недостатньому освітленні. Крім того, дзеркальні камери є найбільш функціонально насиченими і найчастіше саме їх називають «професійними».

Псевдодзеркальні фотоапарати.
За розмірами псевдодзеркальні камери схожі на дзеркальні початкового рівня, але поєднують у собі простоту викотристання компактного фотоапарата і досить високе технічне оснащення. Псевдодзеркальні фотоаарати, як правило, оснащуються об’єктивом з великою кратністю зума й повністю ручними налаштуваннями. Більшість псевдодзеркальних камер дозволяють використовувати додаткове обладнання, наприклад, зовнішні фотоспалахи, різні фільтри й насадки на об’єктив.

Гібридні фотоапарати (бездзеркальний фотоапарат зі змінним об’єктивом).
Гібридні камери з’явилися в продажу зовсім недавно і є чимось середнім між дзеркальними фотоапаратами і компактними “мильницями”. Від перших вони успадкували велику матрицю, змінну оптику, а також багатий функціонал, однак їм не дісталося головного – оптичного видошукача і дзеркала. Як і в компактах, візування в гібридних камерах здійснюється з допомогою дисплея або через електронний видошукач. Як наслідок, гібридні моделі мають порівняно невеликі габарити і забезпечують високу якість зображення.

Компактні фотоапарати.
Компактні фотоапарати орієнтовані на не дуже досвідчених і вимогливих покупців. Завдяки застосуванню маленьких матриць, виробникам вдалося в рази знизити вартість таких моделей в порівнянні з дзеркальними. Компакти завжди оснащені незмінним об’єктивом. Втім, сьогодні можна знайти моделі з об’єктивами на будь-який смак – від ширококутних світлосильних фіксів до суперзумів з кратністю 26х. На жаль, компакти значно програють дзеркальним фотоапаратам в якості зображення (особливо при зйомці з високою чутливістю), що пояснюється малими розмірами матриць і застосуванням дешевої оптики.

Як працює дзеркальний цифровий фотоапарат

Будова і принцип роботи дзеркального фотоапарата

Як зсередини виглядає процес зйомки цифровою камерою

Коротка історія розвитку фотографії та винаходу фотоапарата

Як правильно фотографувати пейзаж

---

 

Багато фотолюбителів вважають пейзаж найпростішим жанром фотографії. У чомусь вони мають рацію. По-перше – цей жанр найдоступніший. На відміну від постановочної студійної зйомки, при якій потрібно, як мінімум, платити за оренду фотостудії, природа від вас нікуди не дінеться. Якщо знімок не вдався, то можна ще раз з’їздити в це ж місце, але, наприклад, в інший час доби або в іншу погоду. По-друге – пейзаж не дуже вимогливий до того, яким фотоапаратом користуєшся. Тобто можна зняти шедевр на Canon A60. У той час як, скажімо, знімати портрети або репортажі цим апаратом – невдячне заняття. Але з іншого боку – гляньте в розділ “пейзаж” любого фотосайта. Якісь роботи вас залишають абсолютно байдужими (занадто банальний сюжет, технічно безграмотне виконання, композиційні помилки), причому як не сумно, таких фоток там більшість. Але є такі роботи, які викликають захват, на них хочеться дивитися, їх хочеться зберегти на жорсткий диск свого комп’ютера, їх хочеться роздрукувати великим форматом і повісити в рамці на стіну. Таких робіт, знову ж таки на жаль, дуже небагато, але вони є! Висновок – якщо відсоток цих вдалих робіт настільки невеликий, то значить пейзаж не такий вже й простий жанр!

У цій статті я постараюся викласти свою думку про те, що робить фотографію вдалою. Ваше право погодитися зі мною чи ні, але думаю, що ця інформація буде комусь корисна (особливо фотографам-новачкам).

 

Чим знімати?

Перш за все, хочу сказати – знімає не фотоапарат, знімає фотограф. Сильно помиляється той, хто вважає, що купивши професійну техніку, він буде “штампувати” шедеври один за іншим. Я, наприклад, починав з фотоапарата Olympus C860L. Це була 1,3-мегапіксельна мильниця, якість картинки у якої було не не краще, ніж у фотокамер сучасних мобільних телефонів. Але тим не менш, незважаючи на мізерні технічні можливості камери, іноді виходили дуже непогані знімки.
Зрозуміло, найдешевший апарат краще не купувати. Якщо ви вирішили купувати цифровик, то рекомендований мінімум ціни – 400 доларів.

 

1. Роздільна здатність матриці – не менше 6 мегапікселів. 6 мегапікселів дають картинку 3000 * 2000 (приблизно), що придатне для роздруківки форматом до А3. Але не варто захоплюватися “гонкою за мегапікселями”. Для апарату, вартістю 400 доларів дозвіл в 10-15 мегапікселів повинно викликати підозру. Оптимальним за цю ціну буде дозвіл 7-8mpix.

2. Зум – цілком достатньо 3-4х. Головне, щоб мінімальна еквівалентна фокусна відстань була не більше 35 мм (а ще краще – 28мм) На якість картинки побічно впливає розмір (діаметр) об’єктиву. Чим він більший, тим чіткіше картинка. Не варто брати апарат з тонким “хоботком”.

3. Вкрай бажано, щоб апарат міг знімати в форматі RAW. Для чого – розглянемо трохи пізніше.

4. Важливий параметр – автономність апарату. Зверніть увагу, скільки знімків він здатний зробити на одній зарядці акумулятора. Цілком можливо, що доведеться купувати додаткові джерела живлення (особливо для компактних апаратів).

5. Обов’язковим є наявність “творчих” режимів зйомки, а не тільки предустановок “портрет”, “пейзаж”, “макро” і т.п. Необ’одім режим програмованої експозиції (автомат, але можна вручну вводити поправку експозиції, балансу білого), режим пріоритету діафрагми, повністю ручний режим. Режим пріоритету витримки в пейзажній зйомці практично не затребуваний.

 

Це мінімальні вимоги. Якщо ж ви готові витратити більше грошей і вирішуєте проблему вибору між зеркалкой і просунутим компактним апаратом то спочатку рекомендую почитати статтю Вибір першого фотоапарата. Доступною мовою, без цифр .. В принципі, для пейзажної зйомки годиться і те і інше, але у зеркалки більший потенціал для подальшого зростання.

Якщо ви однозначно вирішили купувати зеркалку, то не варто переплачувати за тілом і брати напівпрофесійний апарат замість аматорського. За одні і ті ж гроші можна купити китовий Canon 50D або Canon EOS 1000D з непоганим об’єктивом, а то і не з одним. Другий варіант буде давати відчутно кращий кінцевий результат, ніж перший. А швидкість серійної зйомки, час вмикання, можливості тонкої настройки ББ, можливості по роботі зі спалахами для зйомки природи зовсім не критичні.

Отже, з технікою будемо вважати, що розібралися. Тепер потрібно розібратися з тим, що нам потрібно знати і вміти, щоб правильно використовувати нашу фототехніку.

 

Композиція знімку

Якщо говорити коротко, то композиція визначає розташування об’єктів в кадрі і розподіл планів. Композиція дозволяє акцентувати увагу на тому чи іншому об’єкті, передавати внутрішню динаміку фотороботи. Основне композиційне правило у фотографії взагалі – це так зване “правило золотого перетину”. Поле кадру ділиться на 9 областей наступним чином. (Фото 1)

 

Горизонтальні лінії визначають “канонічне” розташування лінії горизонту. Воно може бути “верхнє” та “нижнє”. На перетинах горизонтальних ліній з вертикальними прийнято розташовувати ключові об’єкти кадру.
Ще один важливий момент – це наявність хоч якогось поділу планів. Наявність об’єктів одночасно на передньому і задньому плані дає зображенні зоровий об’єм. Якщо присутня тільки задній план, картинка виглядає плоскою.

 

Приклад 1. (Фото 2)
Це композиція з “верхнім” горизонтом. Вона застосовується в тому випадку, коли потрібно підкреслити будь-якої дрібний об’єкт на передньому плані. У даному випадку – це камінь, що лежить у воді. Він розташований якраз в “золотий переріз” (плюс-мінус півсантиметра).

А що буде, якщо в даному випадку використовувати “нижній” горизонт? Давайте подумки опустимо точку зйомки на рівень висоти каменю. Вийде, що камінь буде на тлі темного далекого берега, тобто, він “загубиться”. Загубиться і збалансованість знімка – його низ буде перевантажений деталями у порівнянні з верхом.

Тобто, на знімку з “верхнім” горизонтом ключовим є передній план.

 

 Приклад 2. (Фото 3)
А це композиція з “нижнім” горизонтом. Її слід застосовувати в тому випадку, якщо потрібно підкреслити дальній або середній план. В даному випадку ближній план є (луг на березі озера), але практично ніякого смислового навантаження він не несе.

Але давайте подумки приберемо передній план – що ми отримаємо? Та нічого хорошого! Знімок стає плоским – він втрачає глибину і об’єм. Тому навіть при “низькому” горизонті, наявність переднього плану дуже бажано.

 

Приклад 3. (Фото 4)
Це знімок з “серединним” горизонтом. Таку композицію слід застосовувати в тому випадку, коли ми маємо справу з відбитками об’єктів у воді. В даному випадку верхня і нижня частина знімка один одного чудово доповнюють. Але потрібно серйозно задуматися, перш ніж застосовувати “серединний” горизонт і по можливості його уникати (за винятком тих випадків, коли він є єдиним варіантом реалізації ідеї знімку). Дуже часто невміле використання цього композиційного прийому призводить до того, що горизонт “ріже очі”.

Зверніть увагу на картинку. Це типова композиційна помилка, постарайтеся її не повторювати. Сюжет повністю позбавлений динаміки – глядач водить очима по лінії берега (начебто вона його притягує магнітом) від одного краю знімка, до іншого і не в силах зрозуміти ідею автора. Навіть незрозуміло, який об’єкт в кадрі головний. Берег на цю роль не підходить, тому що він занадто однорідний і монотонний, деталей на ньому практично не видно. Єдине, що можна розцінити як головний об’єкт – це просвіти в між хмарами у правій частині знімка. Але тоді роль берега взагалі не ясна, він заважає, але нікуди від нього не дінешся … Що не говори – композиція знімка просто ніяка! До речі, це одна з перших моїх фотографій:)

 

Приклад 4. (Фото 5)
Лінія горизонту відсутня! Якщо бути точним, цей знімок можна назвати пейзажним повною мірою. Це щось на зразок мінімалізму. Краса – в простоті. Але ця “простота” повинна бути ретельно вивірена, щоб не було нічого зайвого, крім того, що викликає у глядача якусь емоцію. Назва роботи “Повертайся …”.

Ця робота виграє за рахунок сюжету і внутрішньої динаміки. Чималу роль в цьому відіграє діагональна композиція, що підкреслює рух. Тобто, рибалка на човні пливе в далечінь (у лівий верхній кут), а травинка з правого нижнього тягнеться за ним, немов говорить “куди ж ти ???”. До речі, цей знімок був досить високо оцінений професійними фотографами.

Відсутність горизонту можна дуже ефектно використовувати в “мінімалістичний” знімках. Обов’язкова умова – наявність внутрішньої динаміки (тобто знімок повинен спрямовувати увагу глядача у задуманому автором напрямку) і зведення об’єктів до мінімуму (об’єкт може бути навіть всього один, але розташувати його потрібно так, щоб він був не по центру, але знімок не втратив би врівноваженості). Взагалі, про мінімалізм думаю, що буде окрема стаття.

 

Тональний рішення

Другий дуже важливою особливістю фотографії є її тональний (колірне) рішення. Оскільки колір діє на психіку, тональний рішення є однією з головних складових настрою знімка. Тональний рішення може бути декількох типів.

 

1. Знімок в світлих тонах (Фото 6)
Сприяє передачі легкості, спокою, умиротворення. Використано непомітні, але приємні тони. Важливо, щоб сюжет був підходящим для такого тонального рішення. В даному випадку це тихий весняний день. Дуже важливим технічним моментом є те, щоб при зйомці (або обробці) не “провалити” у білизну світлі області (не допустити втрату інформації про плутоній).

 

 

 

//youtu.be/zBnmRehriz0

Творчі прийоми фотографії

 

Під час фотографування для створення художніх знімків учням необхідно освоїти ряд творчих прийомів які сприяють найкращому сприйняттю фотознімків

 

1.Світловий акцент

 

При світловому акценті самі високі яркості утворюються на головному елементі композиції.

 

2.Наведення на різкість по головному об’єкту і втрата різкості на фоні і другорядних елементах.

 

3.Розміщення головного об’єкта в центрі картинної площі або близько до неї.

 

 

 

4.Створення контрастного малюнка на головному і м’яка градація тонів на другорядних елементах.

 

 

 

5.Тональне розрізнення об’єкта і фона

Контраст тонів допомагає виявленню головного об’єкта

 

 

6.Збільшення зображення сюжетного центра

 

7.Точка і момент фотографування

 

8.Направлення основних ліній в кадрі

 

 

Чотирнадцять елементів композиції, які допоможуть покращити ваші роботи

Робота над «поглядом фотографа» – складна справа. У когось це відбувається природно, але для інших потрібен час і зусилля, щоб покращити свої візуальні навички та вміння щодо композиції у фотографії. Пропонуємо вам прочитати декілька простих, але важливих порад, які допоможуть у роботі.

1.     Не намагайтесь досягнути досконалості

Важливо зрозуміти, що немає такого поняття як «ідеальна» композиція». Як і в будь-якому мистецтві, ви ніколи не досягнете тієї точки, на якій зможете зупинитися та сказати, що саме це – «досконалий» знімок. Однак, можна цілком наблизитися до цього й зробити знімок з відмінною композицією. Фотографічна композиція складається з багатьох елементів, основні з яких ми розглянемо докладніше трохи нижче. Світлина необов’язково має містити всі ці елементи. Використовуйте один або декілька, в різних комбінаціях.

2.     Простота

Одне з основних правил – взаємодія елементів у кадрі та їх кількість. Що вартує додати в кадр, а що залишити поза ним. Зазвичай, хочеться помістити туди відразу якомога більше всього цікавого. Але коли ви думаєте про композицію – будьте уважнішими, визначіть що важливо, а що ні. Багато вражаючих знімків мають просту, проте ефектну композицію. Кількість важливих елементів у світлині обмежена, що дозволяє погляду глядача зосередитися на головному, а не вишукувати в хаосі об’єктів саме те, що хотів показати фотограф.

 

3.     Правило третин

Правило третин – основне правило хорошої композиції, доступне новачкам і використовується професіоналами. Його ще називають «золотим перетином», що не зовсім вірно. Суть методу – подумки провести в кадрі дві лінії по вертикалі і дві по горизонталі, поділяючи кадр на три рівних секції (всього дев’ять секцій). Потім ми формуємо кадр так, щоб значущі елементи знімка знаходилися на лініях або в місцях їх перетинів. Не обов’язково точно, але максимально наближено. Це правило дуже просте, але неймовірно ефективне. Наприклад, для пейзажу – розташуйте лінію горизонту по нижній лінії, при цьому так, щоб гора була в районі правої вертикальної лінії, а вершина гори припадала на точку, де вона перетнеться з верхньою лінією. У портреті – скомпонуйте кадр так, щоб очі розташовувались на перетині верхньої лінії з вертикальною.

4.     Пейзажна композиція

Ефективно використовуйте композицію при зйомці пейзажів. В першу чергу запитайте себе – що саме ви хочете зняти? Вода, горизонт човен або кладка на передньому плані? На чому будете робити акцент? Використовуйте правило третин та багатоплановість. Наявність цікавого ближнього плану додає пейзажу глибини та масштабу.

 

5.     Лінії

Лінії – один з найбільш ефективних способів створення знімка, що викликає емоції. Горизонтальні та вертикальні лінії надають знімку строгості та чіткої структури. Подумайте, де кожна лінія світлини починається й закінчується. Лінії можна використовувати для підкреслення головного об’єкта в кадрі. Дороги, річки, дроти, огорожі – безліч речей і предметів можуть стати лініями, якщо ви зумієте їх використати. При роботі з вертикальними й горизонтальними лініями стежте за тим, щоб їх вертикальність і горизонтальність була дотримана відразу. «Завалений» горизонт або «падаючий» будинок може безнадійно зіпсувати кадр.

6.     Форми

 

Коли ви зрозумієте роль ліній і те, як вони працюють в композиції, то почнете помічати й використовувати форми. Спробуйте трохи абстрагуватися від предмета зйомки й оцінити форми елементів у кадрі. Важливо зрозуміти як вони співвідносяться один з одним. Трикутні та квадратні форми простіше знайти і передати, ніж м’які округлі. Мова не йде про конкретні предмети – форма може бути виражена овальним озерцем або острівцем дерев в полі, комбінацією декількох предметів, які в цілому утворюють трикутник і т.п. Використання форм дозволить підсилити ефект вашого кадру.

 

7.     Контраст

 

 

Коли ви вже зрозуміли що є вашим об’єктом, подивіться на його контекст і оточення. Як його колір, форма, текстура, освітленість співвідноситься з середовищем. Якщо є якась чітка кореляція – можна попрацювати з нею і таким чином створити композицію. Якщо вони сильно різняться – підкресліть це розходження, щоб посилити візуальний ефект і підкреслити головний об’єкт. Прикладів може бути безліч – яскравий осінній листок на сірих каменях, маленька ручка новонародженого в руці його матері…

8.                Обрамлення (фреймінг)

Природне обрамлення предмета зйомки, розташованого по центру, це перше, що спадає на думку. Проте часом виглядає трохи дивно і не завжди пов’язано з об’єктом. Спробуйте перемістити об’єкт в один чи інший кут і подивіться, що з цього вийде. Обрамлення може бути частковим, наприклад, крона і стовбур дерева збоку і зверху. Але не варто завжди уникати центрування об’єкта. Іноді це навпаки дає сильніший ефект.

 

9.     Вільний простір

 

 

Важливо правильно оцінювати простір довкола об’єкта. При роботі з іншими дрібними об’єктами виникає бажання зняти його «крупно», щоб максимально заповнити ним кадр. Але враження буде сильнішим, якщо ви дасте об’єкту «дихати», залишивши простір навколо нього. Особливо, якщо це простір, що контрастує з самим об’єктом. Перед тим, як натиснути на спуск, спробуйте трохи погратися з розміром та оточенням об’єкта в кадрі, можливо остаточне рішення буде відрізнятися від початкового.

 

10.                       Кут

При роботі з об’єктом не забувайте про кут, під яким ви його знімаєте. Найчастіше знімають «в лоб», але не факт, що так ваш об’єкт буде виглядати найкраще. Спробуйте різні кути та точки зйомки, можливо знайдете щось цікавіше.

11.                       Перспектива і маска

Маска і перспектива – це те, що в першу чергу важливо для пейзажу. Але не забувайте про це й при інших зйомках. Елементи, розташовані на віддалі, додадуть глибини вашому знімку. Цей ефект можна використовувати й для того, щоби навпаки надати значення тому, що розташоване на передньому плані.

 

12.                       Симетрія і повтори

 

 

 

 

 

Ефективне використання симетрії та повторюваних деталей дозволить робити дуже цікаві світлини, особливо, якщо ви працюєте з природою,архітектурою. Спробуйте знайти повтори, лінії, текстури, форми – все, що можна використовувати. Важливо також знайти точку симетрії й сконцентруватися на ній. Будьте обережні при формуванні кадру, щоб зайве не зіпсувало симетрію, тоді ви досягнете від неї максимального ефекту.

 

 

13.                       Кадрування

 

 

 

 

Практично всі програми для роботи з фотографіями мають інструменти кадрування. Так що ви цілком можете скористатися ними, щоб відрізати зайве й залишити тільки те, що вам потрібно. Крім того, ви цілком можете дозволити собі погратися зі співвідношенням сторін. Наприклад, зробити знімок квадратним для більшого ефекту, або відрізати зверху і знизу, зробивши ефект панорами.

 

 

14.                       Більше практики

 

 

 

 

Щоб навчитися, потрібно більше практикуватися. Знімайте більше, знімайте частіше. Не соромтесь витрачати сотні кадрів на одне і те ж, щоб експериментувати й пробувати різні композиційні прийоми. Використовуйте їх завжди, навіть коли просто знімаєте в поїздці або в компанії друзів.

 

Найдорожчі фотографії світу: куплені за мільйони доларів (фото)

 

Вартість деяких фотографій прирівнюється до найвідоміших робіт великих художників Відродження. Politeka зібрала найдорожчі фотографії в світі.

1. Пітер Ликом: «Фантом» ($ 6,5 млн

Знімок, зроблений в 1999 році Пітером Ликом, називається «Фантом». Його вартість оцінюють в 6,5 млн дол. Поки це найдорожча фотографія в світі за всю історію. Пітер Лік зробив її, коли перебував в каньйоні Антилопи, штат Арізона.

2. Андреас Гурскі: «Рейн-II» ($ 4,33 млн.)

«Рейн-II»

Ця фотографія вже не раз обговорювалася в інтернеті. Автор – німець Андреас Гурскі. Фото, зроблене в 1999 році, називається «Рейн-II». Ціна фотороботи вражає: 4 338 тис. дол. Гурскі – відомий фотохудожник, і в його колекції є кілька фотографій, проданих за мільйони доларів. На фото німецька річка Рейн між дамбами в дощову погоду. У первинному варіанті присутні електростанція, перехожий і собака. Все це автор відретушував у фотошопі. Це один зі знімків серії «Рейн». Фотографія була продана з молотка в 2011 році на аукціоні Christie’s. Першою її володаркою стала кельнськая галерея Моніки Шпрют, потім роботу купив невідомий колекціонер.

3. Сінді Шерман: «№ 96» ($ 3,89 млн.)

«№ 96»

Робота екстравагантної фотохудожниці з Америки Сінді Шерман виконана в техніці так званих постановочних фотографій. Ця її найдорожча і широко відома робота зроблена в 1981 році. Фото придбали за 3 890 тис. дол. На знімку яскрава дівчинка: руде волосся, веснянки, помаранчевий одяг. Сінді Шерман, яка сама себе називає художником-перформансистом, надає фотографії особливий сенс. На її думку, це була спроба закарбувати реалізацію незрілої жіночності через безневинний образ юної симпатичною дівчинки. Підліток тримає в руках клаптик газети з оголошеннями про знайомства. Знімок був проданий в 2011 році на аукціоні Christie’s.

4. Джефф Волл: «Говорять мертві воїни» ($ 3,66 млн.)

«Говорять мертві воїни»

Фотографія з такою епічною назвою, грубо кажучи, і не є фотографією. Це майстерний фотоколаж, зроблений Джеффом Уоллом в 1992 році і проданий на аукціоні за 3 666 500 долл. Він виглядає дуже реалістично, але є постановкою. Сюжет переносить у 1986 рік в Афганістан. На фото військова засідка червоноармійців, в дійсності ж позував десяток професійних акторів. Історичність збережена – персонажі загримовані та одягнені у відповідні костюми. Знімок, зроблений в студії, Джефф Уолл пізніше обробляв в фоторедакторі.

5. Річард Прінс: «Ковбой» ($ 3,4 млн.)

У 2001-2002 роках Річард Прінс створив фотографію для реклами Marlboro і назвав її «Ковбой». У 2007 році «Ковбоя» продали на аукціоні Christie’s за грандіозну суму 3,4 млн дол.

6. Андреас Гурскі: «99 центів» ($ 3,34 млн.)

Шалено дорогий диптих від Андреаса Гурскі «99 центів -II», зроблений в 2001 році, зображує момент з одного робочого дня в магазині «99 центів». Як і «Рейн-II», знімок надзвичайно популярний. Можливо, стиль фотографії, божевільний перфекціонізм в організації товару, дух споживання – все це зробило роботу однієї з найдорожчих за всю історію. Знімок «99 центів -II» був куплений колекціонером за 3 346 456 дол.

7. Едвард Штайхен: «Ставок при місячному світлі» ($ 3 млн.)

Цей знімок Едварда Штайхена не претендує на глибину сенсу або особливу ексцентричність. Його унікальність і вартість визначаються тим, що «Ставок при місячному світлі» – перша кольорова фотографія в історії фотомистецтва, виконана вночі. Штайхен зробив її в 1904 році. Тепер вона коштує майже 3 млн дол.

8. Сінді Шерман: «№ 153» ($ 2,7 млн.)

Фотографія Сінді Шерман № 153 1985 року- не кадр з фільму в стилі Хічкока. Цей вельми вражаючий снімок «художника-перформансиста» був проданий в 2010 році за вражаючу суму у 2 700 тис. дол.

9. Андреас Гурскі: «Чиказька торгова палата -III» ($ 2,35 млн.)

Не менш популярний знімок Андреаса Гурскі, проданий за 2 355 597 дол., називається «Чиказька торгова палата -III». Зроблено фото в період з 1999 по 2009 рік. Ця фотографія має виключне розширення. Величезний відбиток на полотні (приблизно 185 × 240 см) зображує будні торгової палати в Чикаго. Якщо збільшити знімок, можна до найдрібніших деталей побачити робочий персонал, комп’ютери, розглянути одяг. Фотографію купили за два з гаком мільйона доларів у 2013 році.

10. Форт Самнер з Нью-Мексико: «Біллі Кід» ($ 2,3 млн.)

Біллі Кід, він же Форт Самнер з Нью-Мексико, відомий сучасності по одній фотографії, яка збереглася. Знімок був зроблений приблизно в 1879-1880 роках, ім’я автора історія не зберегла. Унікальна фотографія була куплена невідомим колекціонером за 2,3 млн дол. кілька років тому.

11. Дмитро Медведєв: «Тобольський кремль» ($ 1,7 млн.)

Фотографія «Тобольський кремль» пішла з молотка на аукціоні «Різдвяна азбука», присвяченому благодійності. Вартість роботи за російськими мірками вражає – 51 млн руб. ($ 1,7 млн ​​за курсом 2009 року). Фото зробив в 2009 році екс-президент РФ Дмитро Медведєв з висоти пташиного польоту під час екскурсії.

12. Едвард Вестон: «Оголене опромінення» ($ 1,6 млн.)

«Оголене опромінення» Едварда Вестона – зроблений в 1925 році еротичний знімок, на якому відображено оголене тіло Тіни Модотти. Улюблена жінка і асистентка Вестона допомогла йому в створенні фотографії, яка оцінюється за даними 2008 року в 1 609 тис. дол.

13. Альфред Стігліц: «Джорджія О’Кіф» ($ 1,47 млн.)

У 1919 році Альфред Стігліц зробив вражаючий знімок натхненних рук Джорджії О’Кіф, художниці. Однойменна фотографія «Джорджія О’Кіф» взимку 2006 року була продана на відомому нью-йоркському аукціоні Sotheby’s за 1 470 тис. дол.

14. Альфред Стігліц: «Джорджія О’Кіфф (Оголена)» ($ 1,36 млн.)

Фото було продано за $ 1 360 000 на лютому 2006 року на аукціоні Sotheby’s в Нью-Йорку.

Вартість фотографій можна пояснити тим, що Альфред Стігліц був тією людиною, яка практично «штовхнула» США в світ мистецтва XX століття. Пристрасна боротьба Стігліца за визнання фотографії одним з видів мистецтва в кінці кінців увінчалася його безумовним тріумфом.

15. Річард Аведон: «Довіма і слони» ($ 1,15 млн.)

На одній з виставок в 1955 році Річард Аведон представив фотографію «Довіма і слони». Аукціон Christie’s в 2010 році знайшов покупця, який придбав знімок за 1 151 976 дол.